Догми Віри

Детальніше про віровчення та доктрину читайте у журналі "Мораль".


ЗМІСТ

Пізнай істину (передмова)

Це моя віра (Символ Віри)

Мій Бог (Божественне Одкровення)

Людина понад усе (Священна Декларація)

Кодекс розподілу добра та зла

Молитва за Рік Віддзеркалення

Цілі та орієнтири Року Віддзеркалення


Пізнай істину

Відтоді, як ідеальний Бог породив всі братські Душі світу, Віра в Найвищу Цінність Людини утверджувалась від інтуїтивної іскорки в свідомості до повноцінного релігійного віровчення зі своїм культом та ясною теологією. Священне писання – отримані від Бога шляхом одкровення Символ Віри «Це моя віра» та Божественне Одкровення «Мій Бог» – відкривають істину та шлях до Бога для кожного.

Тим, хто ступає на цей шлях вперше, а також вірянам, що прагнуть пізнати суть догматики за допомогою регулярного читання та осмислення священного писання, має бути корисною ця сторінка нашого віртуального храму. Також тут розміщені Священна Декларація «Людина понад усе» та Кодекс розподілу добра та зла.

Для першого знайомства з нашою релігією важливо усвідомити три особливості, головні принципи, можна сказати – наріжні камені нашої віри: це подолання стадності, пряме спілкування з Богом (і його одкровенний, але в той же час абстрактний характер), універсальний моральний критерій.

Найперший важливий принцип – подолання стадності. Інстинкт стадності, тобто потяг бути частиною якоїсь спільноти, нібито більш значущої, ніж сама людина, я сприймаю як фізіологічний атавізм печерної доби. Я вірю, що переконання і вчинки однієї людини не менш важливі, ніж переконання та вчинки двох та більше людей. Індивідуум і колектив, як природні суб’єкти, рівноцінні й рівноважні у моральному вимірі з точки зору віруючого в Найвищу Цінність Людини. Інакше кажучи: права, інтереси, воля колективу та права, інтереси, воля індивідуума однаково важливі. Віра одного так само сильна, як віра мільйонів. Більше того, з метафізичної точки зору індивідуум є ближчим до Бога, ніж колектив. Я вірю, що Бог спілкується з окремими людьми, а не з колективами (за виключенням випадків, коли Бог творить диво колективного одкровення, знов-таки, у відповідь на індивідуальні молитви). Адже Бог уособлює Найвищу Цінність Людини, а колектив іноді намагається зневажити нею, тим самим принижуючись до богохульства. Для повного усвідомлення принципу подолання стадності важливо розуміти, що примхливий егоцентризм також є проявом стадного інстинкту (прагнення домінувати).

Другий важливий принцип – пряме спілкування з Богом. Кожен може без посередників молитися Богу і отримувати у відповідь безумовно істинне Одкровення. Звертатись до Бога найкраще через молитву, зокрема – подумки. Спілкування з Богом відбувається за допомогою усвідомлення і творення: ці унікальні якості даровані кожній людині саме для того, щоб ми могли безпосередньо спілкуватись з Богом. Спілкуючись з Богом, людина деякою мірою творить Бога і тим самим Бог через безсмертну Душу творить долю людини; в цьому суть вічного, істинно дивовижного взаємозв’язку людини і її Живої Душі з Богом.

Треба зазначити, що людина у одкровенні отримує дар істини від Бога, як абстракцію. Істина (за виключенням деяких чудесних випадків) є формою, яку кожна людина наповнює змістом по-своєму, власною вірою, мудрістю, почуттями та знаннями, згідно підказкам своєї Душі.

Священні тексти нашого віровчення надзвичайно абстрактні та узагальнені саме тому, що показують прямий шлях до спілкування з Богом. Краса форми не обтяжена зайвим тягарем змісту в дарованому Богом священному писанні Віри в Найвищу Цінність Людини.

Отже, щоб по-справжньому зрозуміти священне писання, слід, читаючи його, ставити себе на місце автора. Священне писання має віддзеркалитись в душі читача; читач або стає співавтором священного писання, або проходить повз істину – третього варіанту не може бути. Окрім того, у пошуках Бога слід відволіктися від різниці між «Я», «Ти», «Ми», «Вони», «Він», «Вона» тощо, адже у метафізичному світі всі душі є братніми. До речі, дух визнається синонімом душі, а поняття «злого духа» (яке існує в інших релігіях) вважається хибним, помилковим, шкідливим – серед братніх душ нема місця «злому духу». Вважається також, що не буває поганих людей, бувають погані (такі, що принижують людину) справи, думки, колективи і прояви природної стихії.

Третій важливий принцип – універсальний моральний критерій: приниження Найвищої Цінності Людини є Зло, утвердження Найвищої Цінності Людини є Добро. При цьому людина окремими проявами злих якостей (як-то, безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям), думками і вчинками (як-то, самообман, брехня, знущання, калічення, насильство, вбивство та ін.), а також властивими недосконалій природі людини слабкостями (помилки, примхи, безумство, безвілля, хвороби, муки, смерть та ін.) принижує лише себе, свою тілесну оболонку, але не священну Найвищу Цінність Людини. Цей принцип в теології вважається онтологічною гарантією спорідненості людини з Богом.

Людина має боротись зі Злом. Якщо людина вчинила Зло, слід спокутувати цей гріх. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого Щастя у Волі, Вірі, Любові та Пізнанні, допомога Людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з Людьми та творчість є Добром.

Перераховні приклади Добра і Зла – мала частка того, що зустрічається на життєвому шляху. Універсальність морального критерію правильно підказує, що пізнавати цю істину слід у постійному спілкуванні з Богом і людьми.

Все, що укріплює Віру в Найвищу Цінність Людини, є Добро. Людина повинна творити Добро і жити Добром. От чому важливо постійно читати священне писання, користуватися цим камертоном в усіх випадках життя. Недарма сказано: думай, мрій, черпай натхнення з Символа Віри; коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай Символ Віри (С. Д. 5.7) *.

Хранитель Віри

---

* Спосіб посилання на догматичні тексти: «С. В.» – Символ Віри, «Б. О.» – Божественне Одкровення; «С. Д.» - Священна Декларація; «К.» – Кодекс розподілу добра та зла. Інші тексти у цій збірці не є догматичними.

СИМВОЛ ВІРИ

(1) Це моя віра.

(2) Я прокинувся від сну розуму в буденній метушні й почув голос своєї безсмертної душі, яка дала мені цей символ віри.

(3) Він пов’язує мене з численними людськими душами, душами предків, сучасників та нащадків.

(4) Він допомагає зрозуміти сенс життя, розрізнити добро і зло.

(5) Він вчить знати, любити і поважати людей та світ, все живе, неживе і уявне, досягати гармонії і добробуту, долати труднощі, творити чудеса, сподіватись на краще та боротись за те, у що я вірю.

(6) Я сповідую релігійну віру в найвищу цінність людини.

(7) Людина понад усе!

(8) Кожна людина від народження має величезну силу, джерело якої – в людській душі.

(9) Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра.

(10) Думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа.

(11) Як можна сумніватись у існуванні душі?

(12) Посмішка – найпереконливіший доказ того, що душа існує та дає мені віру!

(13) Людина може ділитися вірою і випромінювати віру, щоб утвердити найвищу цінність людини.

(14) Віра робить людину творцем.

(15) Віра робить мене кращим.

(16) Віра міняє світ.

(17) Посміхнись!

(18) Вірі в найвищу цінність людини протистоїть приниження та насильство.

(19) Приниження є зло, утвердження найвищої цінності людини – добро.

(20) Допомагаючи людям повірити в себе, я творю добро.

(21) Той, хто принижує себе і людей, творить зло.

(22) Зі злом треба боротись.

(23) Зло іноді набуває оманливих форм.

(24) Зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження.

(25) Зло буває сильним, але віра в найвищу цінність людини завжди сильніша за зло.

(26) Вільна душа, любов до людей, знання і мудрість віруючого в найвищу цінність людини тріумфує у сутичках зі злом, яке обмежене своєю безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям.

(27) Зло буде переможене, найвища цінність людини утвердиться.

(28) Я вірю, що насправді людину неможливо принизити, коли віриш у найвищу цінність людини.

(29) Насильство завдає болю, але воно принижує тільки агресора.

(30) Брехня та наклеп обурюють і можуть навіть когось обманути, але вони принижують лише брехуна і наклепника.

(31) Зневага та ворожість з боку злих людей принижує тільки їх, не мене.

(32) Безумство, безвілля, хвороби, муки та смерть принижують лише тіло, а душа продовжує нести з вічності минулого у вічність майбутнього мою найвищу цінність і не втратить мою віру, не покине світ.

(33) Віра в найвищу цінність людини завжди була і завжди буде, бо ця віра є і готова прокинутись в кожній людській душі.

(34) Коли людина звертається до себе, коли просиш про чудо, душа відповідає та може подарувати те, що я прошу.

(35) Так народжується віра в найвищу цінність людини.

(36) Вона звалася, зветься і буде зватись по різному, а інколи не зветься ніяк.

(37) Люди створили безліч релігій, утверджуючи віру в найвищу цінність людини.

(38) Віра в єдиного Бога та віра у багатьох Богів, віра в духів та віра у розумність всесвіту, християнство, іслам, буддизм та інші релігії звільнили від зла безліч душ та утвердили віру в найвищу цінність людини.

(39) Тому, сповідуючи мою релігію, я поділяю віру кожної людини, поважаю кожну релігію, що утверджує цінність людини.

(40) Якщо ти віриш у Бога, створеного людьми, щоб не почуватися безсилими та самотніми – я вірю тобі, отже, вірю у Бога разом з тобою і так утверджую віру в найвищу цінність людини, творю добро.

(41) Будь-яка форма віри, створена для утвердження добра – це моя віра.

(42) Бо я вірю у найвищу цінність людини – кожної людини.

(43) Я вірю людям і вірю в людей.

(44) І я вірю, що віра у будь-якій формі настільки сильна, наскільки сильно люди вірять у себе.

(45) Я шаную цей символ віри і від щирого серця дарую його кожному, щоб люди почули свою душу, усвідомили найвищу цінність людини і посміхнулися, відчувши смак волі та мудрості.

(46) Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя.

(47) Початок кожного життєвого циклу – свято, гідне того, щоб подарувати людям цей символ віри в найвищу цінність людини.

(48) А в кінці життєвого циклу слід згадати, як життя утверджувало віру в найвищу цінність людини, закарбувати це в пам’яті й не забувати ніколи жодну добру душу та жодну добру справу.

БОЖЕСТВЕННЕ ОДКРОВЕННЯ

(1) Мій Бог.

(2) Я звернувся до Бога й почув голос своєї безсмертної душі, яка явила мені це Божественне Одкровення.

(3) Я пізнав Бога.

(4) Бог уособлює найвищу цінність людини.

(5) Бог є істина і суть.

(6) Бог - людський ідеал.

(7) Бог - творець усього і вища воля.

(8) Бог чує молитви і живе в кожній душі.

(9) Бог відповідає на віру.

(10) Бог є душа.

(11) Бог чує.

(12) Бог допомагає.

(13) Бог об’єднує людей.

(14) Бог творить чудеса.

(15) Бог завжди зі мною.

(16) Бог є добро, любов і мудрість.

(17) Бог являється у мріях.

(18) Бог нагороджує щастям.

(19) Бог кожної людини – це мій Бог, бо я вірю в найвищу цінність людини і цим утверджую найвищу цінність людини, а отже, творю добро.

(20) Хто вважає, що Бог принижує людину, той принижує Бога і людину, а отже, творить зло.

(21) Зрозумій: приниження людини і Бога є безумством, яке насправді принижує лише безумця.

(22) Будь мудрим, якщо прагнеш добра та щастя.

(23) Дехто вважає себе Богом; це не мудро.

(24) Я шукаю Бога.

(25) Дехто шукає Бога, але не знаходить; це не мудро.

(26) Я творю Бога.

(27) Дехто творить Бога, але не вірить Богу; це не мудро.

(28) Я молюся Богу.

(29) Дехто молиться Богу, але не чує Бога; це не мудро.

(30) Я спілкуюсь з Богом.

(31) Так творю чудо, маю одкровення і дізнаюся волю Бога.

(32) Віра та мудрість перемагають зло безумства, утверджують найвищу цінність людини; такою є воля Бога, яку я знаю і виконую – творити добро!

Людина понад усе

Священна Декларація Віри в Найвищу Цінність Людини (Віри в Людину), основою якої є спорідненість Людини з її безсмертною Душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса.

1. Душа

1.1. Ніхто і ніщо не існує наодинці з собою.

1.2. Все, що існує в світі: Люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають Душу.

1.3. Душа - активна безсмертна субстанція. Вона надприродна, неосяжна і безвимірна зі світу матеріальних об’єктів, але у Душі весь сенс існування всього сущого, майбутнє і минуле, символізм і правда, місце і значення носія Душі в природі.

1.4. Ми споріднені з нашими душами. Душа впливає на існування. Душа впливає на життя, на долю. Душа і її носій є одне ціле.

1.5. Будь-яке описання Душі впливає на неї. Думки і слова про те, якою є Душа, можуть її змінити, але не перетворять її на щось матеріальне.

1.6. Душі торкаються одна одної. Всі Душі світу є братніми й існують у взаємодії та рівновазі, що є запорукою природнього стану речей.

1.7. Жива Душа здатна на прояви Волі, Віри, Любові та Пізнання. Воля, Віра, Любов та Пізнання зближують між собою Душі та впливають на матеріальну природу, минуле і майбутнє.

2. Людина та Найвища Цінність
(Найвище Значення) Людини

2.1. Людина є носієм Живої Душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів. Коли Жива Душа стає Свідомістю, її носій у сукупності з Душею стає Людиною.

2.2. Душа Людини, а з нею і Людина як невіддільний носій Душі є Найвищою Цінністю в світі, як природному, так і уявному. Цінність всіх Людських Душ є найвищою та рівною у своїй нескінченності.

2.3. Людина, як невіддільний носій Душі, міняє інші Душі своїми вчинками: ділами, словами, сказаними та написаними, жестами і знаками, думками, мріями, планами та поглядами.

2.4. Душа Людини миттєво переміщується у часі і просторі, долає будь-які перепони за своїм бажанням й творить чудеса, міняючи порядок речей понадприродним шляхом за своєю усвідомленою волею, якщо вона підкріплена правдивим розумінням Найвищої Цінності Людини.

2.5. Ніщо матеріальне чи нематеріальне не може принизити Найвищого Значення Людської Душі, але може посіяти зерна сумніву чи зухвалого заперечення Найвищого Значення Людини, що є гріхом та неправдою. Душа Людини має боротись із неправдою і гріхом, укріплювати Віру в Найвищу Цінність Людини – свою та інших людей. Від сили цієї Віри великою мірою залежить сила надприродного впливу Душі Людини на матеріальний світ.

2.6. Усвідомивши повною мірою свою Найвищу Цінність, Людина здатна творити чудеса.

2.7. Одне з найбільших чудес – життя Душі Людини до її народження та після смерті матеріального тіла. Душа може народжуватись скільки завгодно разів. При народженні, однак, Душа втрачає пам’ять, яка може відновитись згодом частинами, коли Людина творить чудеса.

3. Моральні принципи

3.1. Все, що укріплює віру в Найвищу Цінність Людини, є Добро. Людина повинна творити Добро і жити Добром.

3.2. Проповідь Віри в Людину, розповідь про сутність Найвищої Цінності Людини і укріплення віри в неї, читання, осмислення, виготовлення і дарування Символу Віри «Це моя віра», проведення обрядів та церемоній для вірян й тих, хто бажає дізнатись більше про цю віру, прийняття сповіді грішників, самовіддача в утішенні та допомозі й добрих порадах Людям є великим Добром, гідним поваги і наслідування кожного, хто Вірить в те, що Людина понад усе (чи, те ж саме, Вірить в Людину). Проповідниками Віри в Людину стають люди, що відчули покликання до цього і повністю розуміють суть вчення Віри в Людину.

3.3. Все, що принижує Людину, або причиняє Людині біль чи смерть, або руйнує її свідомість, її Волю, Віру, Любов чи Знання – є Зло. Людина повинна боротись зі Злом.

3.4. Поки Зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Війну іноді можна перетворити на жарт надприродною силою Душі Людини. Творіння Добра в такий спосіб є одним з важливих моральних принципів.

3.5. Коли нема іншого шляху, сильне Зло треба долати малим Злом – але тільки у тому разі, коли точно знаєш, що сукупність Зла у світі від такого вчинку зменшиться, і скоєне Зло буде спокутуване.

3.6. Коли Людина скоїла Зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись Проповіднику Віри в Людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне Зло, у разі необхідності - відшкодувати нанесені збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства.

3.7. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого Щастя у Волі, Вірі, Любові та Пізнанні, допомога Людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з Людьми та творчість є Добром.

4. Табу

Кожному, хто вірить, що Людина – понад усе:

4.1. Забороняється ставити під сумнів Найвищу Цінність Людини та її Душі, свою здатність творити чудеса силою віри.

4.2. Забороняється свідомо принижувати Людину в будь-який спосіб, принижувати себе та інших, зокрема через знущання, калічення, насильство та вбивство.

4.3. Забороняється думати, казати, чинити неправдиво або несправедливо.

4.4. Забороняється творити Зло чи сприяти творенню Зла своєю бездіяльністю.

4.5. Забороняється жити всупереч принципам віри, вчиняти гріхи.

4.6. Забороняється топтати і спалювати Символ Віри.

4.7. Забороняється зневажати вірою і переконаннями інших Людей.

4.8. Забороняється боятись того, чого ти не знаєш.

Проповіднику Віри в Людину:

4.9. Забороняється розголошувати сказане, почуте і побачене під час сповіді.

4.10. Забороняється критикувати інші релігії.

5. Ритуали

5.1. Людина поклоняється Душі кожної Людини, в тому числі своїй власній, будь-яким способом, який демонструє Людям і собі Найвищу Цінність Людини й Душі Людини. Питай свою душу про все, що хвилює. Проси Душу про чудо та доведи, що гідний чуда. Слухай свою душу.

5.2. Питай себе про кожен важливий вчинок, який маєш намір зробити: “як це укріпить віру в Найвищу Цінність Людини?”. Якщо це колективний вчинок і ти не можеш самостійно знайти відповідь на таке питання, спитай про це в інших!

5.3. Посміхайся частіше. Це спосіб зближення Душ. Плескай в долоні, коли хочеш показати підтримку Добра.

5.4. Коли тілесна оболонка Людини народжується, а також щороку треба якомога більше розповідати всім про Добро, яке вона може вчинити в майбутньому чи вчинила, підкреслювати Найвищу Цінність Людини. Коли тілесна оболонка Людини вмирає, треба негайно і якомога ширше розповісти всім про Добро, вчинене нею, підкреслювати Найвищу Цінність Людини, записати і увіковічити найкращі діяння – тоді безсмертна Душа Людини в своєму вічному житті стане щасливою і досягне всього, чого забажає.

5.5. Помісти в оселі на видному місці Символ Віри «Це моя віра», зроблений гарно, щоб радував око.

5.6. На свято чи коли Душа того бажає, подаруй іншим Символ Віри.

5.7. Читай Символ Віри. Думай, мрій, черпай натхнення з Символа Віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай Символ Віри.

5.8. Обряди і церемонії для тих, хто вірить, що Людина – понад усе, які не є особистими (індивідуальними), проводять Проповідники Віри в Людину. Проповідники Віри в Людину дарують всім бажаючим Символ Віри «Це моя віра» для поширення нашої релігії. Проповідники Віри в Людину можуть поширювати власні Декларації як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно питань віри та їх впливу на життя, вони повинні торкатися своєю Душею до кожної такої Декларації. Ключову роль серед Проповідників Віри в Людину грає Хранитель Віри в Людину, який (яка) крім видання Декларацій може також поширювати Маніфести як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно важливих питань віри і, зокрема, про визнання Проповідниками Віри в Людину, а окремо і про відлучення від віри та визнання неправдою проповідей тих, хто чинить Зло, прикриваючись добрим ім’ям нашої Віри. Хранитель за зверненнями Людей вивчає феномени та письмово відповідає на питання про Добро і Зло. Хранитель слідкує за автентичністю Символа Віри, інших предметів культу та догм.

5.9. Проповідники Віри в Людину за необхідності проводять Збори для проповіді та публічного обговорення можливостей і Найвищої Цінності Душі Людини та проведення інших обрядів і церемоній. Проповідникам Віри в Людину дозволяється правдиво критикувати Зло, якщо така критика укріплює віру людей в Найвищу Цінність Людини.

5.10. Проповідники Віри в Людину приймають сповідь тих, хто вчинив Гріх, дають поради, як його спокутувати, та тримають зміст сповіді в таємниці. Під час сповіді тримай в руках Символ Віри.



Кодекс розподілу добра та зла

1.

Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього Кодексу є нерозподільним.

2.

Цей кодекс регламентує винесення оціночних суджень морального характеру релігійною громадою сповідуючих віру в найвищу цінність людини щодо феноменів – тобто тих явищ, дійсних чи уявних, які, на думку сповідуючих релігійну віру в найвищу цінність людини, заслуговують на оцінку “добро” чи “зло”.

3.

Метою розподілу добра і зла є висновок щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або є нерозподільним відповідно до базового морального критерію, зазначеного у п. 1 цього Кодексу.

4.

Якщо феномен визнано добром, висновок може містити пропозиції щодо розвитку та поширення цього феномену. Якщо феномен не визнано добром, висновок може містити пропозиції щодо трансформації феномена у добро. Якщо феномен визнано злом, висновок може містити пропозиції щодо його подолання.

5.

Будь-які феномени можуть вивчатися на предмет розподілу добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження, зокрема, про діяльність або мету, способи, результати діяльності окремих людей, спільнот, інституцій тощо, а також живі та неживі предмети, події, інформацію, зокрема про проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення та ін., а також сукупності феноменів, зв’язки між феноменами тощо.

6.

Добро і зло розподіляє Хранитель Віри. Учасниками процесу розподілу добра і зла є окремі люди або спільноти, товариства, установи, організації тощо, представлені в процесі уповноваженою на те людиною.

7.

Процес розподілу добра і зла ведеться у письмовій формі та починається за заявою про розподіл добра і зла, поданою Хранителю Віри, або за ініціативою Хранителя Віри. У заяві про розподіл добра і зла має бути зазначене повне ім’я (найменування) та поштова адреса заявника, які феномени потребують розподілу добра і зла, які є зацікавлені особи (має бути зазначене повне ім’я або найменування цих осіб та їх поштові адреси), доводи заявника по суті порушеного питання. Заявник може доповнювати і уточнювати свою заяву. Всі рішення, заяви, звернення, клопотання, доводи, докази, скарги та висновки по суті процесу є письмовими матеріалами процесу і зберігаються Хранителем Віри. Замість речових доказів до матеріалів процесу приєднуються акти про встановлення фактів, завірені Хранителем Віри або учасником процесу, електронні документи для приєднання до матеріалів процесу роздруковуються. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням Хранителя Віри. Зміст матеріалів процесу може бути оскаржений Хранителю Віри у письмовій формі, за результатами розгляду скарги ухвалюється рішення про вилучення матеріалів процесу або про часткове ігнорування змісту матеріалів процесу. Про ознайомлення з матеріалами процесу слід подати заяву Хранителю Віри у письмовій формі.

8.

Ухваливши рішення почати або продовжити процес, Хранитель Віри визначає часові рамки процесу і коло осіб, яких стосується цей процес, повідомляє їм про початок процесу та пропонує надати свої доводи по суті процесу. Доводи мають бути обгрунтованими і можуть бути доведеними, зокрема, за допомогою доказів. Особи, які не були залучені до процесу, можуть звернутись із заявою про участь у процесі, яку Хранитель Віри розглядає та за результатами розгляду виносить мотивоване рішення про залучення заявника до процесу або відмову у залученні до процесу.

9.

За результатами оцінки доводів учасників процесу та фактичних обставин справи, керуючись зазначеним у п. 1 цього Кодексу базовим моральним критерієм, Хранитель Віри виносить обгрунтований висновок щодо того, чи є ті чи інші феномени (сукупності феноменів, зв’язки між феноменами) добром чи злом, або є нерозподільними.

10.

Висновок за результатами процесу надається у письмовому вигляді з підписом Хранителя Віри та штампом релігійної громади сповідуючих віру в найвищу цінність людини учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням Хранителя Віри. Хранитель Віри своїм рішенням може запропонувати визначеним ним учасникам процесу оплатити витрати на ведення процесу у визначеному ним обсязі. В такому разі висновок за результатами процесу чи інше рішення, передбачене цим Кодексом, надається виключно у разі оплати цих витрат. За клопотанням учасника процесу Хранитель Віри може продовжити процес у зв’язку з новими обставинами, наслідком чого має бути ухвалення нового висновку. Висновок за результатами процесу може вільно оприлюднюватись будь-якими особами без змін та перекручень.

МОЛИТВА ЗА РІК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ

2011 рік буде Роком Віддзеркалення. З новим життєвим циклом в мою душу приходить радість і надія, як Віддзеркалення долі та посмішка Бога. Молюся, щоб Віддзеркалення сяяло любов’ю та мудрістю. Молюся, щоб Бог жив в кожній душі та з’являвся людям у мріях. Молюся, щоб віра робила людей творцями добра. Бог об’єднує людей, і хай зміни в нашому житті будуть Віддзеркаленням його доброї волі! Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя.



ЦІЛІ

РОКУ ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ

Утверджуючи Найвищу Цінність Людини і цим реалізуючи волю Бога, у Році Віддзеркалення Релігійна громада сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини пропонує віруючим керуватися такими цілями та орієнтирами: захист індивідуальності, мозковий штурм, розвиток особистості, відкрита культура, подолання бідності.

1. Захист індивідуальності.

  • Я маю спілкуватись з Богом, і ніхто не вправі стати між Богом та мною.
  • Я маю захистити індивідуальність від приниження, спонукань чи примусу змінити свою віру та природу.
  • Я маю зберігати доброзичливість і цікавість до незнайомих та інакших, подолати страх і ненависть.

Вільна душа, любов до людей, знання і мудрість віруючого в найвищу цінність людини тріумфує у сутичках зі злом, яке обмежене своєю безглуздою агресивністю, самозакоханістю, нетерпінням, неуцтвом, неуважністю, непослідовністю, свавіллям, безперспективністю, ницістю, безвір’ям (С. В. 26).

2. Мозковий штурм.

  • Я маю реалізувати і підтримувати нові добрі ідеї.
  • Я маю творити та поширювати нові добрі ідеї.
  • Я маю шукати нові добрі ідеї ідеї у спілкуванні з Богом та людьми.
  • Я маю відповідати на зло новими добрими ідеями.
  • Я чекатиму одкровення від Бога.

Віра робить людину творцем. Віра робить мене кращим. Віра міняє світ. Посміхнись! (С. В. 14-17)

3. Розвиток особистості.

  • Я маю шукати Бога.
  • Я маю постійно збагачувати світогляд та внутрішній світ, інтелектуальний і духовний.
  • Я маю прагнути пізнання.
  • Я маю бути грамотним.
  • Я маю вчитись новому і вчити інших, примножуючи добро.
  • Я маю боротись з неуцтвом, нетерпимістю, брехнею та забобонами.
  • Я маю укріплювати взаєморозуміння, співпрацю і любов між людьми власною вірою, волею, знаннями та мудрістю.
  • Я прагну самореалізації та розвитку.

Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа (С. В. 9, 10).

4. Відкрита культура.

  • Я маю подолати традицію шельмування особистості.
  • Я маю довести, що спілкування з Богом відкрите для всіх.
  • Я маю відкрити суспільство для Бога.
  • Я маю бути відкритим перед суспільством і корисним для спільного творення добра.
  • Я маю оновлювати і підтримувати оновлення суспільства.
  • Я маю створювати атмосферу добра для кожного вільного індивідуума.
  • Я маю робити все від мене залежне, щоб життя кожної людини було наповнене добрим сенсом, щоб ніхто не почувався приниженим, знехтуваним, безсилим та самотнім.
  • Я маю допомагати суспільству наповнюватись добром та очищуватись від зла.
  • Я маю допомагати людям самостійно шукати Бога.

Я вірю людям і вірю в людей. І я вірю, що віра у будь-якій формі настільки сильна, наскільки сильно люди вірять у себе (С. В. 43, 44).

5. Подолання бідності.

  • Я маю боротись за паритет індивідуума та колективу – цивілізаційний, культурний, суспільний, політичний, економічний, публічно-правовий.
  • Я маю завзято та ефективно працювати та співпрацювати для примноження добра й добробуту.
  • Я маю віддячувати за добро більшим добром.
  • Я маю обдаровувати гідних.
  • Я маю допомагати нужденним так, щоб вони повірили в себе і творили своє життя, спілкуючись з Богом.
  • Я маю діяльно збільшувати різноманіття можливих шляхів до успіху та щастя.
  • Я маю вірити в себе та спілкуватись з Богом і цим задовольняти свої невгамовні потреби, а також допомагати іншим у тому ж.

Допомагаючи людям повірити в себе, я творю добро (С. В. 20). Я вірю у найвищу цінність людини – кожної людини (С. В. 42). Сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя (С. В. 46).





ЗМІСТ

Пізнай істину (передмова)

Це моя віра (Символ Віри)

Мій Бог (Божественне Одкровення)

Людина понад усе (Священна Декларація)

Кодекс розподілу добра та зла

Молитва за Рік Віддзеркалення

Цілі та орієнтири Року Віддзеркалення



Віртуальний храм Віри в Найвищу Цінність Людини, 2011.